Папоротник Щитовник чоловічий корінь, 1 кг

Щитовник чоловічийабо Папоровідник чоловічий (лат. Dryópteris fílix-mas) — один із найпоширеніших папоротей взагалі і найпоширеніший папороті помірної кліматичної зони земної кулі; різновид роду Щитовник (Dryopteris) сімейства Щітникові (Dryopteridaceae).

Широко поширене традиції або забобонів про квітці (вогнутій квітці) папороті, який потрібно знайти вночі на Івана Кула, пов'язано якраз зі щиточником чоловічим. Хто цієї ночі знаходитиме таку квітку, тому відчинялися підземні поклажі, дар предвидения. «Вогняна» квітка нібито могла зробити будь-яку людину невидимим, дати владу над темними силами, зробити її казково багатою або щасливим.

Родова назва Dryopteris буквально перекладається як папороті дубових лісів (виходить від слів греч. δρυας — «дуб» і πτηρων — «крило птиці»; деякі європейські різновиди цього роду дійсно трапляються в дубравах).

Видовий епітет — filix-mas — дослівно означає «папорочник чоловічий» (від лат. filix — «папоротник» і mas — «чоловічий»). Ця назва має давнє містичне походження (римське) і має порівняльний характер, оскільки поряд із чоловічим папоротіком у лісах спілкувався (і поєднується донині) також і папороті жіночі, що вирізняється набагато ніжнішими, гнутими й більш дрібно перистими листям, ніж чоловічим.

Лікарське застосування

Щитовник чоловічий широко та дуже давно відомий як лікарська рослина. Лікарські властивості цієї рослини були відомі вже лікарів античної епохи и Середньовіччя. Зокрема, про нього неодноразово йдеться в праці Діоскорида и Плиния.

Рослина отруйна, (зокрема кореневище), не унеможливлюється отруєння! Корневще має специфічний запах і солодкувато-терпкий смак.

Як лікарської сировини використовують кореневище (лат. Rhizoma Filicis maris), яке викачують восени, відгодовують землю, очищають від коренів і листя й висушують у тіні, у добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках за температури не вище ніж 40 °C^[5]. Урожайність кореневищ до 5 ц/га^[1].

У кореневищах міститься 7-8 % дубильних речовин, похідні флорогалюцину, флавоноїди и ефірна олія. Головними активними речовинами кореневища папороті чоловічого є фенольні сполуки, що складаються з флороглюцидів різного ступеня складності, — мономірні, димерні та тривимірні похідні флорогалюцину^[5]: фільмрон (аспідинофілін), філіцин, флаваспідинова кислота, аспідинол та інші, що мають виражену протиглястну дію. Ці речовини в екстракті кореневищ викликають параліч мускулатури стрічкових глистів и червей, яких потім виводили з організму за допомогою проносного. Цей спосіб протиглистий терапії на цей момент вважається застарілим. В європейській фармакопеї цей препарат головно застосовується в ветеринарії. В фармацевтичної промисловості лікарська сировина використовується для приготування препаратів від черв'яків —паразитів. Як глистогоний засіб щитовник чоловічий офіційно входить до Державу фармакопею СРСР. Зі свіжозібраних кореневищ отримували препарат филиксан.

Однак отрути, що містяться в кореневищах папороті чоловічого, токсичны не тільки для гладкої мускулатури паразитичних черв'яків, але й для центральної нервової системи і серця людини. Під час введення в кров підопічних теплокровних тварин (або після всмоктування в кров з кишечника) порожевої токсичної дози незабаром починаються судоми, а згодом і параліч центральної нервової системи та серця. Саме через ці токсичні властивості препарати щиточника чоловічого протипоказані у разі захворювань серця, хвороб печени и почек, виразкової хвороби шлунка и дванадцятипалої кишки, а також у разі вагітності, виснаження і малокровії. Крім того, під час вживання препаратів папороті чоловічого (ступля пів години після приймання) необхідно давати тільки сольове проносне (наприклад, англійську сіль), але не касторку, яка різко посилює всмоктування в зоні кишечника і в такий спосіб може спровокувати сильне отруєння.

Використання щитовника в народной медицине набагато ширший, ніж в офіційній. Однак, необхідно пам'ятати, що кореневище цього папороті отруйне та під час самолікування може викликати гостре отруєння, що виражається в судомах, помаранченню свідомості, посиленому серцебиття и рвоте.

Спортивні суперечки традиційної китайської медицини застосовують у разі гематурії і хвороб сечостатевої органів^[2].