Вітекс священний (Авраамово дерево) плід 1 кг
Вітекс зв'язковий, або Вітекс незвичайний, або Прутня ́к незвичайний[2], або Авраа́мово-дебурево[2][3], або Цільовий сон[2], або Монашеський певарець (лат. Vítex ágnus-cástus) — вид деревоподібних чагарників роду Вітекс сімейства ясноткові (Червоніше відходили до сімейства Вербенові)[4][5][6].
Ботанічний опис
Ботанічна ілюстрація з книги Відто Пенцига[de] Flore coloriée de poche du littoral méditerranéen de Gênes à Barcelone y compris la Corse, 1902
Вітекс священний — деревоподібний чагарник заввишки 4-8 м. Уся рослина серовувальною від густих притиснутих волосків. Гілки бурі, чотиригранні, з гострим ароматом. Корень стрижневий, добре розгалужений, з великою кількістю придаткових корінців.
Листя великі, зелені, супірні, пальчастоскладні на довгих держаках (до 4 см), складаються з п'яти-сіми листочків, без прилисників. Листочки вузьколанцетні, гострі, суцільнобарвні або рідкозубчасті, зверху матові, зелені, а знизу — сиваті від густого короткого опушення; довжина 5-10 см.
Квітки численні, блідо-лілові, двогубі, зібрані в густе переривчасте метало-колосоподібні суцвіття на верхівках гілок. Чашечка п'ятичорна, зрошувальна, має трубчасту форму, втричі коротша за віницю, завдовжки до 9 мм. Чотири тичинки, високо виступають над віночком. Фарбування віночка ніжно-блакитне.
Плод — чорна, суха чотиригніздна куляста костянка діаметром 3-4 мм. Плодоносіння щорічні, рясні[7].
Квітає з червня до кінця жовтня, плодоносить у жовтні — листопаді.
посилення й екологія
Ареал[8] — Північна Африка (Алжир, Марокко, Туніс), вся Південна Європа (от Іспанії до Південного берега Крима) и зона помірного клімату и субтропіків Азии: Передня Азія (Туреччина, Кіпр, Ізраела), Закав'язь (Грузія, Армія и Азербайджан), Середня Азія (Таджикістан, Узбекистан, Туркменістан).
До ґрунтів невибагливий, росте на кам'янистих, піщаних, повуглецевих ґрунтах, солевинослив. Росте берегами річок і ариків, балками, на узбережжі, утворює невеликі зарослі. Культується в садах як декоративна рослина з 1570 року.
В культурі порівняно легко розмножується насінням (весняний і осінній посів), відводками, відприсками та літніми держаками[7]. Обприскується комахами, можливе часткове самоопилення. Живе до 55-62 років.
Утворює ряд форм.
Рослинна сировина
Лікарською сировиною є листя, квітки, плоди, гілки, рідше кора.
Збирання та зберігання
Плоди прибирають у період повної зрілості (сентябр-октябр), пагони з листям — у період бутонізації або цвітіння (тунь), квітки — під час цвітіння, кору — навесні або восени.
Сушать сировину на повітрі, плоди — у сушарках за температури не вищої від 40 °C.
Хімічний склад
Усі частини рослини містять іридоїди (аукубін, агнозид), флавоноїди (кастицин, іквексин, ориентин, изоориентин), алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни, мікроелементи, ефірна олія.
У листі міститься аскорбінова кислота (до 0,12 %), глікозид агнузид, ефірна олія (до 0,5 %), іридоїди, флавоноїди.
У насінні знайдено іридоїди, флавоноїдкастицин, жирна олія (около 10 %).
Плоди містять органічні кислоти (около 1,3 %) (мурашина, оцтова, пропіонова, олійна, валеріанова, капронова), ефірна олія (0,63 %), алкалоїди (0,42 %), вітаміни, дубильні речовини (3,43 %), кумарини (0,44 %), флавоноїди.
Ефірна олія із плодів містить пинен, цинеол, сабинен, пальмітинову кислоту та інші компоненти. До складу ефірної олії з листя входять: α- і β-піне (40 %), цинеол (до 25 %), сабінін, пальмітинова кислота, хинон, лимонен (1,5 %), n-цимол, лінімол, камфора, борнілацетат.
Жирна олія із плодів містить мурахину, оцтову, пропіону, олійну, валеріанову, капронову кислоти.
Фармакологічне значення
Плоди та трава-рунька звичайного включені до Європейської фармакопеї, БТФ і фармакопеї низки європейських країн. Крім цього, у західноєвропейській та азійській медицинах плоди використовуються в разі недостатньої лактації, порушень менструального циклу, а також як сечогінний і дратівливий засіб. Зрілі плоди в висушеному стані застосовуються в гомеопатії[9].
Значення та застосування
Ароматичні плоди, гостропряне насіння й листя додають у м'ясні страви, супи, варені і напівкопчені ковбаси, рибні консерви. Він добре поєднується з багатьма іншими пряними рослинами. Під час консервування гітокс застосовують як замінник запашного перцю.[10]
Деревина сіро-жовтого кольору, ароматна. Гнучкі та пружні гілки використовують для виготовлення кошиків і садових меблів. Сама назва «Vitex» походить від латинського «viere» — в'язати у зв'язку з використанням гілок для плетіння.
У чоловічому бодибилдинге використовується для керування рівнем тестостерону[11].
Застосування в медицині
Вітекс священний у Венському Діоскориді
Плоди, насіння та листя застосовують у разі малярії[12], хронічних захворювань печінки та селезінки, жіночих хвороб. Спиртову настоянку зі стиглих плодів використовують також у разі різних захворювань, що супроводжуються пригніченістю настроєм, у разі сперматоріє і статевої безсилії (імпотенції).
У народній медицині плоди, насіння та листя застосовують у разі малярії, хронічних захворювань печінки та селезінки. Отвар гілок і плодів п'ють у разі гонореє.
Препарати на основі витоку застосовують у гінекології при:
- передменструального синдрому, що супроводжується набряками, нудоти менструацій або їх немає[13][14],
- новуляторних циклів,
- порушень циклу після застосування Протизаплідних засобів,
- при безпліддя, пов'язаному з гіперпролактинемією[15][16],
- болях в груди[17][18].
На основі цієї рослини виготовляються препарати циклодинон, мастнотон, прегнотон, премімін, біоциклін та інші.
Основні атрибути | |
---|---|
Країна виробник | Грузія |
Рік збору | |
Рік збору | 2021 |
Подрібнення | |
2-4 мм | +10 грн до вказаною ціною |
250 мкм | +30 грн до вказаною ціною |
- Ціна: 844 ₴/кг