Морква дика

Матеріал ізciave — вільної енциклопедії

Морква дика
Морква дика Загальний вигляд квітучої рослини

 

Морков'як діє, або Морква незвичайна (лат. Dáucus caróta) — дволітнє, рідше однорічне трав'янисте рослина, вид роду Морква (Daucus) сімейства Парасолька.

Цимологія

Родова назва, ботанічне латинське Daucus, утворено безпосередньо від ін.-греч. ÷α ⁇ o÷, назви деяких диких парасолькових, як-от дика морква або борщовик золотистий. У народній латиній морква називали daucum, от ін.-греч. ÷ ⁇ ⁇ ⁇ ouse, варіант δαῦκος, или cariotta, carōta, от ін.-греч. ÷α ⁇ ⁇ o ⁇ oh «морква». Carōta взяте як видову назву дикої моркви.

Корень цього слова греч. δαίω (daio) означає запалювати, зігрівати, натякаючи на їдкий смак плодів^[2].

посилення

У дикому вигляді росте в Європі, Північної Африки, Західна и Середньої Азії^[3].

На території Росії трапляється в південних районах європейської частини^[2].

Культується впродовж чотирьох тисяч років^[4], зараз виведено безліч різновидів и культиварів (сортів) цього різновиду.

Росте на краях полів, на парках, сухих луках, серед чагарників, по обочинах доріг, у садах і городах.

Морква дика.
Ботанічна ілюстрація з книги К. А. М. Линдмана Bilder ur Nordens Flora, 1917-1926

Ботанічний опис

Дволітнєрідко однорічна рослина.

Корень м'ясистий, потовщений, різноманітне забарвлення та форми, довгий.

Стебель заввишки 25—100 см розвивається на другому році життя, простий або у верхній частині гілки, поздовжньо-борізований, шерстьо-волосистий, як і листя, рідко майже голий.

Листя трикутні, яйцеподібні або двічі або тричі довгакувато-перистороселені, 14-20 см завдовжки й 4—6 см см завширшки. Нижнє листя на довгих черешках, верхние — сидяча на довгастому краї біло-плівчастому влагалище. Дольки останнього порядку яйцеподібні або довгасті, зубчасті або надрізані, на краях злегка закочені в нижню сторону, зверху тупуваті з коротким загостренням.

Суцвіття та плоди.

Квітки частиною шпалери, частиною тичинні; зубці чашечки дрібні; лепестки білі або жовті, рідко рожеві або пурпурні. Суцвіття — багатобарвковий, складний, 10-50-променевий парасолька, 4-10 см у поперечнику, листочки обгортки численні.

Плоди еліптичні, складаються з двох напівплідиків із чотирма реберцями, що мають довгі шипи.

Квітить у червні-іулі. Плоди дозрівають у 112.

Хімічний склад

У всіх частинах рослини міститься ефірна олія, що надає їм специфічного запаху.

У коренях культурних червоно- та жовтом'яних сортів міститься каротин, тіамін, рибофлавін, пантотенова и аскорбінова кислоти, цукру (4,5—15 %), флавоноїди, жирні і ефірні олії, умбеліферон, соли кальцію, фосфору, железа, мікроелементи — кобальт, мідь, бор, йод та ін. Насіння моркви дикої містить до 1,6 % ефірної олії, складовими частинами якої є α- и β-пинен, лимонен, гераниол, цитраль, каротол, азарон та ін., жирна олія, що містить гліцериди петрозелінової, пальмітиновий, олеїнової и лінолевої кислоти. У квітках містяться флавоноїди кверцетин и кемпферол, а також антоціанові сполуки. У плодах до 20 % жирної олії, а також флавонові похідні.

У складі ефірної олії з надземної частини дикої моркви знайдені такі компоненти: α- і β-пінен, камфен, сабинен, α- и β-фелландрен, α- и γ-терпинен, лимонен n-цимол, дауцен, β-элемен, каріофілен, хамазулен, γ-кадинен, бергаптен, каротол, даукол, апоренон, юниперкамфора, гераніол, геранілацетат та ін. Ефірна олія з коренів дикої моркви містить α- і β-пінен, каротол, аліфатичні альдегіди, мурахинну и оцтову кислоти.

Гераніол має антибактеріальної активністю щодо дифтерійною паличкою и гемолітичному стрептококу.

Корнеплоди моркви посівної — підвиду моркви дикої.

Значення та застосування

Морква використовувалася людиною впродовж уже приблизно 4 тис. років. Запам'ятовується в стародавніхфінів та римлян. Спочатку оброблялася як лікарська, а потім як харчова та кормова рослина. У Росію завезена в XVI столітті.

Квітки плодоносних стебел другого року дають медоносним бджолам нектар^[5].

Застосування в кулінарії

Коріння та плоди дикої й культурної моркви можуть бути використані як , пряність. Плоди, що мають пекучий пряний смак, вживають як приправу до страв, використовують у маринадах, лікеро-наливковому виробництві. Випробувані та схвалені як прянощі під час оброблення риби. Плоди можуть знайти застосування в консервній промисловості.

Корнеплоди культурної моркви використовують у їжу в сирому та вареному вигляді для приготування перших і других страв, пирогів, маринадів, консервів та ін. З моркви отримують каротин і морквяний сік.

Відповідно до директиви Євросоюзу морква є одночасно і фруктом, и овочем, що дає змогу, наприклад, Португалії легально виробляти й експортувати морквяне варення, яке за правилами Євросоюзу може вироблятися тільки з фруктів^[6].

Застосування в медицині

Морква (ілюстрація з медичного трактату «Венський Діоскорид», Византия, VI століття)

За вмістом каротину морква поступається лише солодкому перцю. Морква та морквяний сік призначають хворим з гіпо и авитаминозом А. Експериментально встановлено, що морква активізує внутрішньоклітинні окисно-відновні процеси, регулює вуглеводний обмін, має антисептичну, протизапальний, знеболювальний и ранозагоювальним властивостями. Лікування морквяним соком рекомендують у разі захворювань, пов'язаних із порушенням мінерального обміну (жовчнокам'яна хвороба, метаболічні поліартрити), показано вживання морквяного соку в перші дні після інфаркт міокарда, а також для вагітних жінок, матерів-годувальниць, дітей. Свіжий морквяний сік використовується також у разі анемії, гіпоацидних гастритів. Однак свіжа морква та морквяний сік протипоказані в разі загострення виразкової хвороби и ентеритів.

З насіння моркви отримували препарат «Даукарин», яка символізує собою суму флавоноїдів, який мав спазмолітичним, судинорозширювальним дією на коронарні і периферичні судини, розслабляв гладку мускулатуру, надає заспокійливу дію на центральну нервову систему. Даукарин застосовували у разі хронічної коронарної недостатності, що проявляється болями в зоні серця й за грудиною в спокої або після фізичної напруги.

Рідкий екстракт моркви дикої входить до комплексного препарату «Уролесан», використовуваний у разі різних форм сечокам'яної і жовчнокам'яної хвороби, інших захворювань жовтих шляхів^[2].

Морква здавна високо цінувала в косметиці, вважали її еліксиром здоров'я і краси. У разі сухої та млявої шкіри морквяний сік використовують не тільки всередину, але й зовнішньо, для поживних масок. Морквяний сік, до якого додають кілька крапель лимонного соку, застосовують під час вибілювання шкіри обличчя та проти веснянок. А під час втирання морквяного соку в суміші з лимонним у шкіру голови волосся краще росте й набуває гарного блиску.

Як лікарської сировини використовують плоди моркви дикої — Fructus Dauci carotae. Їх заготують зрілий і сушать за температури 50-60 °C^[2].

Класифікація

Таксономия[правити | править код]

Тип Морква дика входить до родини Морква (Daucus) сімейства Парасолька (Apiaceae) порядка Парасолькаколірна (Apiales).