Кошик
336 відгуків

Кукурудзяні рильця, 500 г

Кукурудзяні рильця, 500 г
  • Кукурудзяні рильця, 500 г, фото 2
  • Кукурудзяні рильця, 500 г, фото 3
  • Кукурудзяні рильця, 500 г, фото 4

154 ₴

  • Готово до відправки
+380989584889
  • +380 (98) 958-48-89
    Телефон, Viber, Telegram
  • +380 (63) 429-68-63
Кукурудзяні рильця, 500 гКукурудзяні рильця, 500 г
154 ₴
Готово до відправки
+380989584889
  • +380 (98) 958-48-89
    Телефон, Viber, Telegram
  • +380 (63) 429-68-63
У компанії підключені електронні платежі. Тепер ви можете купити будь-який товар не покидаючи сайту.
Законом не передбачено повернення та обмін даного товару належної якості
Опис
Характеристики
Інформація для замовлення

Кукуруза

Матеріал ізciave — вільної енциклопедії

Кукурудза цукрова
Maispflanze.jpg
 

Кукурудза сахарна, також маїс (лат. Zéa máys[2]) — однорічне трав'яниста культурна рослина[3], єдиний культурний представник роду Кукуруза (Zea) сімейства Злаки (Poaceae). Крім культурної кукурудзи, рід Кукурудза містить чотири різновиду — Zea diploperennis, Zea perennis, Zea luxurians, Zea nicaraguensis — і три тварини, що мають дикість підвиду Zea mays: ssp. parviglumis, ssp. mexicana и ssp. huehuetenangensis. Вважається, що багато з названих таксонів слугували в селекції культурної кукурудзи в стародавній Мексике. Є думка, що кукурудза — найдавніша хлібна рослина у світі[3].

Кукурудза підділяється на 9 ботанічних груп, що розрізняються за будовою і морфології зерна: кремиста (Zea mays indurata), зубатидна (Zea mays indentata), напівзубовидна (Zea mays semidentata), лопатна (Zea mays everta), цукрова (Zea mays saccharata), крохмаляста, або борошниста (Zea mays amylacea), крохмальсто-цукрова (Zea mays amyleosaccharata), воскоподібна (Zea mays ceratina) і плівчаста (Zea mays tunicata)[3].

Ботанічний опис і біологічні особливості

Ботанічна ілюстрація з книги Köhler’s Medizinal-Pflanzen, 1887

Кукуруза — високоросле однорічне трав'янисте рослина, що досягає висоти 3 м і більше. Кукурудза має добре розвинену сечковату кореневу систему, що проникає на глибину 100-150 см. На нижніх вузлах стебла можуть утворюватися повітряне опорне коріння, що оберігає стебель від падіння та рослину, що забезпечується водою та поживними речовинами[3].

Стебель прямостійкий, до 4 м заввишки й 7 см у діаметрі, без порожнини всередині (на відміну від більшості інших злаків).

Листя великі, лінійно-ланцетні, до 10 см завширшки та метр завдовжки. Їх кількість від 8 до 42[3].

Рослини однодомні[4] з однопольними квітками: чоловічі зібрані у великі мітки на верхівках пагонів, жіночі — в початки, розташовані в пазух листя. На кожній рослині зазвичай 1-2 качанка, рідко більше. Довжина качанка від 4 до 50 см, діаметр від 2 до 10 см, маса від 30 до 500 грамів[3]. Початки щільно оточені листоподібними обвертками. Зовнішню на верхівці такої обгортки виходить тільки пучок довгих пензличних стовпчиків. Вітер переносить на його глинця пыльцу з чоловічих квіток, відбувається запліднення, і на початці розвиваються великі плоди —зерновки.

Форма зерновиць кукурудзи досить своєрідна: вони не витягнуті, як у пшениціжита і багатьох інших культурних злаків, а кубічні або округлі, щільно притиснуті одна до одної та розташовані на стрижні качечка вертикальними рядами. В одному початку може бути до 1000 зерновок. Розміри, форма та забарвлення зерновок розрізняються у різних сортах; зазвичай зерновки жовтого кольору, але буває кукурудза з червонуватими, фіолетовими, синіми та навіть майже чорними зерновками.

Вегетаційний період триває приблизно 90-150 діб. Виходить кукурудза на 10-12 добу після посіву. Кукурудза є теплолюбною рослиною. Оптимальна температура для її вирощування — 20-24 °C. Крім того, кукурудза потребує гарного сонячного освітлення[3].

 

SweetcornFlower.JPG

Maiskolben auf dem Feld.jpg

Кукуруза3.jpg

Zea mays fraise MHNT.BOT.2011.18.21.jpg

Зліва направо: чоловіче суцвіття, жіноче суцвіття, качанок, насіння сорту 'Fraise'

Історія

Історія походження

Кукурудза була введена в культуру 7-12 тис. років тому на території сучасної Мексики. Найдовші знахідки зерновиків культурної кукурудзи на території сучасних штатів Оахака (пещера Гвіла Накитц) і Пуэбла (пещіри біля міста Теуакан) датуються відповідно 4250 і 2750 роками до н. э. Цікаво, що кукурудзяні качанці в ті часи були приблизно вдесятеро менші, ніж у сучасних сортів, і не перевищували 3-4 см завдовжки.

Міжнародна група вчених під керівництвом археоботаника Долорес Пиперно (Dolores Piperno) з Смітсонівського національного музему природної історії і професора Едуардії Ентоні Ранере (Anthony Ranere) из Університету Темпле у Філадельфії виявили перші прямі докази того, що кукурудза була одомашена приблизно 8700 років тому в центрі долини Бальсас в Мексиці, і що її дикий предок була місцева рослина, названа теосинте. На сьогодні це найбільш раннє датування обдомашування кукурудзи. Кластер генів Tcb1-s є одним із трьох, який надає несумісність між рідко гібридизуваними межами кукурудзи та теосинту. На відміну від двох інших, Tcb1-s трапляється майже виключно в дикому теосинті та містить як чоловічі, так і жіночі гени, які кодують здатність дикого теосинту відторгати пилок кукурудзи[5][6]. Аналіз мікроостатків (крохмалю зерен і численних рослин), виявлених на кам'яному засліні від вітру, що називається Шиуатоштла, проведений за участю Айрін Холст (Irene Holst), надав прямі свідчення щододомачування як кукурудзи, так і низки рослин сімейства гарбузових[7][8].

Є кілька міфів походження культурної кукурудзи:

  1. Як результат селекції одного з підвидів мексиканської дикої кукурудзи, Zea mays ssp. parviglumis; цей таксон і зараз росте в Мексиці та Центральній Америці. Найімовірніше, культура виникла в басейні річки Бальсас на півдні сучасної Мексики. Не виключено, що до 12 % генетичного матеріалу вікові форми культурної кукурудзи отримали від іншого підвиду — Zea mays ssp. mexicana — завдяки інтрогресивної гібридизації.
  2. Як результат гібридизації дрібної штучної дикої кукурудзи (тобто злегка видозміненої форми дикої кукурудзи) з іншим різновидом цього роду — або Zea luxurians, або Zea diploperennis.
  3. Один із таксонів мексиканської дикої кукурудзи залетів у культуру кілька разів.
  4. Культурна кукурудза виникла під час гібридізації Zea diploperennis з якимось представником близькорідного роду Tripsacum.

Більшість сучасних дослідників приймають першу теорію, запропоновану нобелевським лауреатом Джорджем Бідлом 1939 року й засновану, крім усього іншого, на експериментальних даних.

Вважається, що найбільші зміни пов'язані приблизно з п'ятьма частинами канапа[9], всього було виявлено приблизно 50 генів, які підтрималися добору під час селекції[10].

Поки кукурудзу вирощують на невеликих площах у мексиканських високогірних горах, вона залишалася досить одноманітною з генетичного погляду. Однак приблизно з XV століття до н. . культура кукурудзи почала швидко поширюватися по Мезоамерика. Для нових умов потрібні нові сорти. Ця потреба стала стимулом для інтенсивної селекції кукурудзи, що виражалося у вибухоподібному рості її сортової різноманітності в 63-XI століттях до н. э.

Роль кукурудзи в американській історії важко переоцінити. З високою частотою ймовірності можна стверджувати, що практично всі мезоамериканські цивілізації — Ольмека культура, цивілізація Майя, цивілізація ацтеков та інші — зобов'язані своєю появою та розквітом насамперед культури кукурудзи, тому що саме вона лягла в основу високопродуктивного хліборобства, без якого не могло виникнути розвинене товариство. Особливу роль кукурудзи в житті давніх ацтеків добре відбивала їхня світова система, одним із центральних богів якої був бог кукурудзи Центеотель/Шилонен.

Інші регіони

До приходу68iра кукурудза встигла поширюватися як на південь (Південна Америка), так і на північ. Найпівнічнішим регіоном її поширення був басейн річки Святого Лаврентія, на кордоні між сучасними канадськими провінціями Кріп і 1978 і штатом Нью-Йорк[12], де лаврентійські ірокези обробляли її в період з X до XVI століття н. э.

Харчова цінність

Насіння кукурудзи
Склад на 100 г продукту
Енергетична цінність 86 ккал 360 кДж
Білки 3,2 г
Жири 1,2 г
Вуглеводи 19 г
— сахара́ 3,2 г
Вітаміни
Ретинол (A), мкг 10
Тіамін (B1), мг 0.2
Ніацин (B3), мг 1.7
Фолацин (B9), мкг 46
Аскорбінова кислота (Віт. З), мг 7
Мікроелементи
Залізо, мг 0.5
Магний, мг 37
Калій, мг 270
Інше
Джерело: USDA Nutrient database


Значення та застосування

Кукурудзяні пластівці з йогуртом

Білок кукурудзи містить низку амінокислот, які є незамінними для організму людини. Однак їх склад не збалансований і стегон такий незамінними амінокислотами як лізин и триптофан.

У кулінарії

Кулінарні можливості кукурудзи великі. Свіжозібрані качалки готові до вживання, але зазвичай їх вживають у відварному вигляді. Для тривалого зберігання їх можна заморозити. Консервовані зерна кукурудзи використовують для приготування салатів, перших і других страв. Кукурудзяне борошно грубого помелу йде на приготування каш, а тонкого — пудингів, вареників, оладок та іншої випічки. У разі додавання кукурудзяного борошна в торти та печиво ці вироби стають смачнішими та розсипчастішими. З попередньо ароматизованих і роздроблених зерен кукурудзи виготовляють кукурудзяні пластівці — готовий харчовий продукт, що не вимагає додаткового кулінарного оброблення. Їх вживають на гарнір, а також як самостійна страва разом із соками, компотами, чаєм, кавою, молоком і йогуртом.

В молдавської кухні кукурудза стала характерним продуктом приблизно 200 років тому. Вона була впроваджена в Молдову у XVII столітті та широко поширена у XVIII, ставши насамперед повсякденною їжею бідних. З кукурудзи в Молдові готують кашу мамалигу, її широко використовують у супах і гарнірах, її відварюють і пектить, з кукурудзяного борошна роблять кондитерські вироби.

В аргентинської кухні є безліч страв на основі кукурудзи: локро — суп із кукурудзи та м'яса, хоміту — страва з кукурудзи та сиру, тамалес — кушіння з м'яса, кукурудзи та інших овочів, загорнуте в листя кукурудзи, а потім відварене.

Широко використовується кукурудза в американській кухні. Завдяки їй у всьому світі відомі повітряна кукурудза (Попкорн) — зерна кукурудзи, розоровані зсередини тиском пари під час нагрівання, і корн-дог — сосиска, покрита кукурудзяним тістом і обсмажена у фритюрі.

Мексиканська пелюстка тортилья з начинкою

У багатьох народів Америки, Європи, Азії та Африки є традиційні рецепти приготування хлібобулочних і кондитерських виробів із кукурудзяного борошна: у народів Центральної Америки замість хліба використовують пелюстки з кукурудзяного борошна — тортильї, у них же загортають різні начинки та подають як самостійну страву; у Західній Грузії це хліб і пелюстки — мчади, в Абхазії це кукурудзяні коржі — «амгьал», у Чінці це пелюстки та різноманітна випічка — сискал; у португальців це хліб broa de milho; в єгипетського традиційного торта з кукурудзяного борошна, що подається з ананасами.

У китайській палацовій кухні, що ґрунтується на традиціях імператорських кухонь останньої династії Цин (1644-1911), є страва, яка готують із кукурудзяного борошна, — кукурудзяні пампушки. З'явилися вони в меню палацу 1900 року, коли Бейджинг був Підкорищений спільною армією восьми держав. Врятуйчись втечею до міста Сиань, дорогою імператриця Цыси так зголодніла, що з'єднала пампушку з кукурудзяного борошна, приготовану в одній із простих сімей Північної Китаю. Пампушка їй дуже сподобалася, і, повернувшись до Бейдгіта, вонампирувала придворному кухареві приготувати такі ж. Однак кухар, побоюючись, що звичайні пампушки з кукурудзяного борошна будуть занадто грубою їжею для застарілої Цисі, приготував на парі крихітні тістечка з ретельно розмеленим кукурудзяним борошнам і рафінованого цукру, але такої ж форми, що й Звичайні пампушки.

Повітряна кукурудза

У стародавніх народів Мексики тонкий рецепт приготування пива чича (chicha) з пророслих зерен кукурудзи, що піддаються бродженню, який зберігся й донині. За допомогою бродіння приготували напій і з соку стебел. Із соку виходили також сахар[19]:113. Мінімальний вміст 51% від загальної кількості вихідної сировини — необхідна умова для виробництва бурбона.

В кормопродуктивності

Кукурудза вирощується на силос і забирається в стадії молочно-віскової стиглості кормоприбиральними комбайнами зі спеціальними жатками. Кукурудза на силос має велику врожайність.

У медицині

Кукурудзяні стовпчики з крильцями (лат. Stili et Stigmata Maydis) використовуються в медицині під назвою «кукурудзяний волосся». Їх заготовляють влітку в фазі молочної стиглості качанів або в 112 — вересні під час збирання кукурудзяних качанів; зривають їх вручну, ножем або серпом. Сушать сировину в сушарках за температури 40 °C або на повітрі, у тіні, розклавши шаром 1-2 см. Через високу гігроскопічності сировини її треба зберігати в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін придатності 3 роки. Кукурудзяні рильця містять аскорбінову кислотувитамин Kжирна олія, сліди ефірної оліїгіркі речовинисапонінисмолиситостеролстигмастерол[15]; мають жовчогінну та сечогінну властивість. У народній медицині їх використовують у разі захворювань печінки. У науковій медицині багатьох країн, зокрема й у Росії, рідкий екстракт и настій кукурудзяних ривець застосовують у разі холангите[15]холециститегепатите и жовчнокам'яної хвороби, а також у разі недостатнього відділення жовчі, рідше — як кровоспинний засіб[15]. Як сечогінний засіб настій або отвар кукурудзяних ривець використовують під час сечокам'яної хвороби, запальних захворювань сечостатевих шляхів і простатите.

Зародки зернова кукурудзи містять 49—57 % жирної олії (лат. Oleum Maydis)[15]. Олію отримують холодним і гарячим пресуванням і пресуванням з екстракцією. Сирое, нерафіноване кукурудзяна олія рекомендується як допоміжний дієтичний засіб для профілактики та лікування атеросклерозуожирінняцукрового діабету.

Інше використання

Стародавні мешканці Мексики висохлі стебла кукурудзи вживали на будівництво хатин і парканів. Сухі стрижні качанів, а також обвертка качанів вживалися як корки, а також йшли на виготовлення приладу — тертки для відділення зерен від качанів. З обвертки качанів у Колумбії виготовляли м'ячі[19]:114.

Стебла та листя кукурудзи слугують у Мексиці основним фуражом, причому є різні способи його приготування[19]:120.

Зі стрижнів качанів виготовляли курячі трубки.

Урожайність

Середня врожайність становила в США 1860-е — 1940-ті роки приблизно 16 ценцентерів зерна с гектара[20]. Починаючи з 1930-х років почалися роботи з гібридизації кукурудзи, що привводили до збільшення врожайності з темпом 0,5 ценцентера з га на рік. У середині 1950-х років, коли врожайність досягла приблизно 20-25 ц/га, стався новий прорив (прості гібриди, неорганічні добрива, хімічні пестициди, механізація) і врожайність стала збільшуватися з темпом 1,2 ц/га на рік. З 1960 до 1990 року врожайність зросла з 30 до 70 ц/га.[20]

Із середини 1990-х впроваджуються трансгенні сорти кукурудзи зі стійкістю до шкідників, що дало змогу продовжити ріст врожайності з 80 до 100 ц/га (2010-ті роки).[20] Максимальна врожайність кукурудзи, зафіксована у 2014 році у Франції, становить 180 ц/га[21].

Сорт кукурудзи

Сорт кукурудзи

Залежно від властивостей зерна кукурудза підбирається на сім підвидів. З них у Росії найпоширеніші цукрова (овочева), кремниста та зубівидна. Пахмаста кукурудза, що лопатується, широко культивуються в США, де вони придбали промислове значення. Ці підвиди йдуть, зокрема, на приготування традиційної американської страви — повітряної кукурудзи (англ. popcorn). Менш відомі та поширені такі підвиди кукурудзи, як-от увіскоподібна та плівчаста. Всі підвиди так само мають безліч сортів, які розрізняються за термінами дозрівання, фарбуванню та розміру зерен, їх смаку та здатності до тривалого зберігання.

Основні
Країна виробникУкраїна
Вікова групаБез обмежень
Рік збору
Рік збору2023
  • Ціна: 154 ₴

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner