Лаванда вузьколична

Матеріал ізciave — вільної енциклопедії

У цього терміну наявні й інші значення, див. Лаванда (значення).

Лаванда вузьколична
Загальний вигляд квітучої рослини

Лава-нда вузьколистянаабо Лаванда настояна^[2]або Лаванда колосістаабо Лаванда колоскоєва^[3]або Лаванда ко́лосова^[4] (лат. Lavándula angustifólia) — трав'яниста рослина, вид роду Лаванда (Lavandula) сімейства Яскраво-коричневі (Lamiaceae).

посилення і середовище проживання

Батьківщиною вважається французьке й іспанське узбережжя Середземного моря; Натуралізовано повсюдно Європі, Північної Африки и Північна Америка. У Росії росте на Чорноморскій узбережжя ^[5]

Ботанічний опис

Ботанічна ілюстрація з книги Köhler’s Medizinal-Pflanzen, 1887

Вічнозелений, сірий від опушення напівкустаршник заввишки 30—60 (100) см, із сильним запахом.

Корень стрижневий, дерев'янистий, у верхній частині гілки.

Нижні здеревні ветви сильно розгалужені, підіймаються, що несуть численні молоді пагони; квіткові пагони чотиригранні з довгим верхнім міжвузлем.

Листя субординні, сидячи, довгавато-лінійні, з загорнутими краями, 2-6 см завдовжки, зелені або сіро-зелені від опушення.

Квітки зібрані в помилкові мутовики, що утворюють лосоподібні суцвіття. Віночок двогубий, завдовжки приблизно 1 см, зазвичай блакитнувато-фіолетовий, обушений.

Плод складається з чотирьох орешков, забраних у чашечку, що залишається.

Рослинна сировина

Усі частини рослини містять ефірна (лавандова) олія: листя — до 0,4 %, стебли — до 0,2 %, чимала кількість його накопичується в суцвіттях — 3,5-4,5 % (за іншими даними, 0,8—1,6 %^[2]). Головною складником олії (30-60 %^[2]) є складні ефіри спирту L-ліналоолу і кислот (оцтової, оливної, валеріанової и капронової). Крім того, у ньому виявлені цинеол, гераніол, боронеол та ін. У квітках містяться також дубильні речовини (до 12 %), гіркоти и смоли, урсолова кислота, кумарин, герніарин. Кумарин і герніарин у процесі гідродистиляції переганяються одночасно з ефірною олією.

Квітки мають сечогінним, протиушкодженим и седативним дією, що поліпшує мозковий кровообіг. Лавандова олія має антисептичні и бактерицидними властивостями. Розчин ефірної олії стимулює готування ран без грубих рубців на шкірі.

Значення та застосування

Лаванда застосовувалася ще Стародавні гречки и римлянами.

Рослина має сильний пряний запах і пряно-терпкий смак. Ефірна олія широко застосовується у виробництві парфумерно-косметичних виробів і в лікеро-горілчаній промисловості. Квітки та олія лаванди вживаються як прянощі в кулінарії, зокрема, вона популярна в іспанської, французької и італійська кухні. Через сильний аромат лаванду додають лише деякі страви. Під час копчення виробів лаванда разом із ягодами ялівцю додається до тлівальних тирси. Деякі гурмани використовують лаванду для приготування зеленої олії та страв з овочів разом з чабером, укропом и шавлією. Використовується вона також для приготування зелених соусів і додається в супи з риби.

Лавандова олія входить до складу препаратів, що мають нейро- та міотропну активність, а також інгаляційну рідину, яка є дієвим профілактичним засобом проти грипозних інфекцій.^{[джерело не зазначене 1142 дні]} Заспокійлива дія лаванди у разі неврастенії і серцебиттях використовують у формі лікувальних ванн. У Болгарії олію лаванди застосовують у стоматології і для лікування інгаляціями ринітів, ларингітів, пневмонії. Раніше лавандова олія використовували для поліпшення запаху ліків^[2].

У народній медицині спиртові розчини олії лаванди та квітки використовували під час лікування мігрені, неврастенії ревматизма, серцево-судинних захворювань, за сечокам'яної хвороби и пиелонефрите, для лікувальних ванн під час запалення суглобів, як ранозагоювальний, у разі шкірних захворювань і невралгиях, забитих місць, вивихах и паралічів.

Воно входить до гігієнічного препарату для догляду за тваринами та запобігання їх захворюванням.

У побуті квітки лаванди слугують відлякувальним засобом від комарів, москітів і оберігають вовняні вироби від молі.

Цінне декоративна рослина. В Крыму і на Кавказі лаванда вузьколиста застосовується для озеленення сухих кам'янистих місць, створення бордюрів. У Московській зоні може вирощуватися, але погано зимує^[6].

Велике значення має в боротьбі з ерозією почв.

Бджоловедення

Квітки лаванди надзвичайно охоче відвідуються бджолами, позаяк виділяють багато нектара. Тому площі, зайняті цією культурою, становлять велику цінність для медозбору: з кожного гектара пропонується отримати до 150 кг меду. На 1 га лаванди можна ставити в середньому 4-6 сімей. Практично ж ульєв ставиться набагато більше за норму, оскільки пасті виїжджають на лаванду з великою полюдою. В вдалі роки, яким був, наприклад, 1959 р., у Зуйському районі (тепер не наявний) Крима сім'ї бджіл на лаванді збирали по 6-7 кг меду на день. Лавандовий мед вирізняється приємним ароматом і смаком і має цілющі властивості. Він справедливо має бути віднесений до першосортних медів.^[7]