Рапонтикум сафлоровидний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії

Рапонтикум сафлоровидний

Левзея сафлоровидная, або Рапонтикум сафлоровидний, або Большеголовник сафлоровидний, або Стемаканта сафлоровидная, або Маралів корінь (лат. Rhapónticum carthamoídes) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Рапонтикум сімейства Айстрові. Росте в горах Алтаю, в Західному і Східному Сибіру, в Середній Азії. У Сибіру рослина відомо під назвою «маралова трава», а корінь — під назвою «маралів корінь». Це пов'язано з тим, що олені-марали лікуються цим коренем^[2]. Використовується як медоносна і лікарська рослина, на силос, сінаж, трав'яне борошно^[3].

Ботанічний опис

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 50-80 (200) див. Коренева система потужна, корінь стрижневий, розростається в кореневище з безліччю розгалужених коренів^[4]. Стебло порожнисте, ребристе, паутинисто-опушене. Листя глибоко-перистороздільні з яйцевидно-ланцетоподібними, зубчастими по краях частками. Квітки трубчасті, фіолетові, зібрані в одиночні великі (діаметром 3-8 см) кошики. Плід — сім'янка. Маралів корінь — зимостійка і холодостійка, світлолюбна рослина, помірно вимоглива до вологи.

Поширення і екологія

Левзея сафлоровидная — ендемік Південної Сибіру^{[уточнити]}. Основні місця проживання знаходяться на Алтаї і в Саянах^[2].

Росте на субальпійських, рідше альпійських луках (на висоті 1400-2300 м над рівнем моря).

У суворих кліматичних умовах Сибіру маралів корінь проявив себе як зимостійка, холодостійка і посухостійкі рослини^[5].

В культуру запроваджується легко літнім і весняним посівом свіжих насіння. Рослини весняного посіву до осені розвивають сильну кореневу систему і утворюють невеликі розетки листя. Врожайність з 1 га сирих коренів дворічних рослин — 52 центнерів, сухих — 24 ц, сирої зеленої маси — 108, сухий — 22 ц. Урожайність насіння трирічних рослин з 1 га — 3 ц. Вся рослина і особливо його коріння володіють сильним запахом^[6].

Кращий спосіб сівби — широкорядний через 60-70 см з нормою висіву насіння 8-9 кг на гектар. У перший рік, окрім між рядних обробок бажано, провести прополювання в рядках. У наступні роки розпушують міжряддя та підживлення рослин органічними і мінеральними добривами. Маралів корінь плодоносить щорічно, даючи до 250 кг зрілих насіння з гектара. Цим кількістю насіння можна засіяти 16-30 га. Дозрівають насіння у першій декаді липня^[5].

Значення і застосування

В медицині

В якості лікарської сировини левзеї сафлоровидной використовують кореневище з коренями (лат. Rhizoma cum radicibus Leuzeae). Сировину заготовляють в кінці літа або восени, після дозрівання плодів, обтрушують від землі, швидко промивають, сушать у сушарках при температурі 50-60 °С або на сонці. Зарості рослини відновлюються дуже повільно, тому при зборі на 10 м2 заростей залишають недоторканими два—чотири рослини^[2].

У медицині кореневища з коренями левзеї (як у вигляді рослинної сировини, так і екстракту з нього, що містить экдистен) використовуються в якості загальнозміцнюючого і адаптогенної лікарського засобу. За твердженнями виробника, препарати левзеї показані у складі комбінованої терапії при астенії, фізичній і розумовій перевтомі, зниження потенції, в період реконвалесценції^[7].

Левзея сафлоровидная включається в Госфармакопею СРСР і РФ IX—XII видань, починаючи з 1961 року, а також до Держреєстру лікарських засобів Росії. Основні діючі речовини (экдистерон і його аналоги экдистероиды) володіють знеболюючим ефектом.

Левзея сафлоровидная входить у рецептуру тонізуючий напій «Саяни».

Медонос

Вважається сильним медоносом в умовах Східного Казахстану. Період цвітіння не перевищує 10-12 днів і компенсується рясним виділенням нектару. Квітки особливо добре плодоносять після дощу, при тихій теплої та сонячної погоди. Мед левзеї рідкий, безбарвний або зі слабким зеленуватим відтінком, приємний на смак і дуже ароматичен^[6]. Найбільш інтенсивне цвітіння при температурі 18-25° і вологості повітря 60-72 %. З 1 гектара насаджень можна отримати до 100 кг меду і перги[5]^[8]. Щоденний приріст може доходити до 2 кілограмів^[5]. Квіти також відвідуються шмелями і мурахами^[4].

Інше

Перспективна кормова культура. У 100 кг зеленої маси міститься 14-16 кормових одиниць і 1,6 -2,0 кг перетравного протеїну. Маючи в складі сухих речовин 9-14 % цукрів, рослина прекрасно силосуется в чистому вигляді. У 100 кг силосу міститься 18,2 кормових одиниць і 2,28 кг перетравного протеїну або 125 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю. У фазу бутонізації — початку цвітіння за вмістом протеїну не поступається бобовим травам. Тривалість господарського використання плантації більше 15 років^[3]. В свіжому і сухому вигляді добре поїдається кіньми і кроликами, в сухому вигляді — вівцями. Насіння на зиму запасають бурундуки, а зелену масу сибірська пищуха. Дуже декоративна: дає красиву пишну зелень, тому придатна для обсаджування доріжок в квітниках^[6].