Родіола рожева корінь (золотий корінь), 500 г

Родіо́ла ро́зова (відомо також під назвами золото-корінь, роязовий корчень) (лат. Rhodíola rósea) — багаторічна трав'яниста рослина; вид роду Родіола сімейства Толстоянкові (Crassulaceae). Назва «золотий корінь» рослина дістала по кореневищу, який має колір бронзи або старої позолоти з перламутровим блиском.

Росте в регіонах із холодним і помірним кліматом, включно з Північну Америку, Британію и Ірландії, на альпійських гірських луках (в Альпах, Піренеях, Карпатах) і в Памірі.

У Росії — на Алтае, Урале, у заполярних районах Яккутії, у гірських районах Східного Сибіру, Західного Сибіру та Далекого Сходу, на узбережжі Білого и Барянцева морів.

Багатолітнє сукулентне дводомне трав'яниста рослина з потужним горизонтальним кореневищем і тонкими придатковими коренями.

Загальний вигляд квітучої рослини. Норвегія

Молоді паростки родіоли ранньої весни

Зазвичай у родіоли кілька прямостійких не гілкистих стебел (до 10-15 штук), заввишки приблизно 10-40 см, рідше трапляються рослини з одним стебел.

Листя Сидіння чергові, довгавато-яйцеподібні, еліптичні або загострені, суцільнокроєні або пільчасто-зубчасті у верхній частині.

Суцвіття щиткоподібний, багатобарвний, квіткові квітки жовті однополи, чотири, рідко п'ятичленні.

Плоди — прямостійкі зеленувальні багатолистівки.

Час цвітіння — Червень-юль, дозрівання плодів відбувається в липня-августі. Розминання вегетативний и семенами.

Рослина маловибаглива до тепла та світла, але вимоглива до вологи та потребує рясного проточного зволоження.

Біологічно активні компоненти

У підземній частині родіоли рожевої вченими знайдено майже 140 компонентів^[4].

Корнівища з корінням родіоли містять:

• феноли і їх похідні (у %): тирозол — 0,25, салідрозид — 0,51—1,39^[5];
• ароматичні сполуки: розавин — 1—2,5 %, коричний спирт, трояндін, розарин^[6][7];
• вуглеводи: глюкозу и фруктозу — 2,31, сахарозу — 0,53, седогептулозу^[8];
• органічні кислоти (Щелеву, яблучну, бурштинову, лимонну) — 0,15^[9][10];
• терпеноїди (розиридин, розіридол)^[11];
• ефірна олія — 0,8—0,9 (у його складі знайдено майже 86 компонентів, зокрема кігтієнт, цитраль, фенілоетиловий спирт, 3-фенілацетат, гераніол, гераніл ацетат та ін.);
• стероїди: р-ситостерин^[8][10][12];
• фенолкарбонові кислоти та їх похідні (галова, метиловий ефір галлової кислоти)^[10][13];
• дубильні речовини — 15,9—20,25^[10][14];
• флавоноїди (кемпферол, астрагалін, 7-рамнозид кемпферолу, трицин, 5-глюкозид і 7-глюкозид трицину, родіонін, родіозин, родіолін, ацетилродалгін, 8-метилгербацетин^{[10][15][13][16]};
• антрахінони;
• алкалоїди^[10][14].

Виявлення також мікроелементи (вміст у золі в %): марганець — до 0,8, срібло — 0,0002, цинк — 0,1, мідь — 0,002 та ін.^[10]

Ефірна олія складається з основних класів хімічних речовин: монотерпенових вуглеводнів (25,40 %), монотерпенових спиртів (23,61 %) та аліфатичних спиртів із прямим ланцюгом (37,54 %)^[12].

Хімічний склад ефірної олії з кореневищ родіоли рожевої, вирощеної в різних країнах, розрізняється. Так, головним компонентом ефірної олії родіоли, вирощеної в Болгарії, є гераніол і миртенол, у Китаї — гераніол і октанол, а в Індії — фенілоетиловий спирт. Коричний спирт виявлений тільки в зразку з Болгарії^[17]. У роді рожевої, вирощеної за кордоном, міститься в кілька разів менше ефірної олії, ніж у золотому корені з Росії.

У надземній частині знайдені органічні кислоти (щавелієва, яблучна, лимонна, бурштинова), феноли та їх похідні (салідорозид), фенолкарбонові кислоти (галова, кавова), кумарини, дубильні речовини, флавоноїди (родіонін, родіонідин, родулін, родіолгін, родіолгідін)^[8][13].

У стеблах родіоли знайдені госсіпетин, родіолфлавонозид, галлова кислота, транс-р-гідроксикорична кислота, p-тирозол^[18].

Фармакологічні властивості

Спиртовий екстракт родіоли в науковій медицині Росії застосовують як засіб, що стимулює центральну нервову систему, у разі астенічних і неврастенічних станів, підвищеної стомлюваності, зниженої працездатності, у психіатрії, у разі функціональних захворювань нервової системи, у реабілітаційному періоді після соматичних та інфекційних захворювань, а також у практично здорових людей у разі зниженої працездатності^[19].

У дослідах показано, що салідрозид є захисним засобом еритроцитів людини від окисного стресу та може бути гарним адаптогеном для підвищення опірності організму до стресів і втоми^[20]. В експерименті на мишах салідрозид запобігає втраті гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) в умовах окисного стресу^[21]. Салідрозид у дослідах на мишах показує гіпоглікемічну активність, нейропротекторну дію^[22]. Салідрозид пригнічує пухлинні метастази клітин лімфосаркоми людини^[23] і має противірусну дію щодо вірусу коксакі Б3^[24]. Салідрозид, розавін і розарин надають стимулювальну дію на центральну нервову систему^[25].

Застосування

Як лікарської сировини використовують кореневища та коріння родіоли рожевої (лат. Rhizoma et radix Rhodiolae roseae). Заготують сировину від кінця цвітіння до повного дозрівання плодів: викопують, очищають від землі, промивають водою, звільняють від загнілих частин і ріжуть на шматки. Сушуть у сушарках за 50-60 °C. Термін зберігання сировини 3 роки^[39].

Цінується як лікарська рослина, адаптоген, мало в чому поступається женьшеню. У медицині використовується як надземна, так і підземна частина. З надземних частин готуються отвары і примочки, що використовуються під час лікування трахоми. Крім цього, кореневища використовують під час лікування серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних захворювань, туберкульозу легких, переломів кісток та багатьох інших захворювань, як жарознижувальна, загальнозміцнювальна.

Зовнішньо застосовується як примочок або мазі для лікування ран, у разі кон'юнктивіту, шкірних сипінь, наривів. Сік кореневищ використовують у разі жовтуху і як раноочисне.

Корневища та коріння рослини містять тирозол, глікозид родіолозид, ефірні олії, дубильні речовини, антраглікозиди, яблучну, галову, лимонну, бурштинову, щавлеву кислоти, лактони, стерини, флавоноли (гіперазид, кверцетин, виковертетин, кемпферол), вуглеводи (Зокрема глюкозу и сахарозу), ліпіди.