Дрік фарбувальний трава 500 г

Дрік фарбувальний, або Дрік кровожерливий (лат. Genīsta tinctōria) — вид рослин роду Дрік (Genista) сімейства Бобові (Fabaceae), які ростуть в Євразії.

Ботанічний опис

Дрік фарбувальний.
Ботанічна ілюстрація з книги Карла Акселя Магнуса Линдмана «Bilder ur Nordens Flora», 1856-1926.

Чагарник заввишки 50-150 див. Гілки голі, спрямовані вгору.

Листки лінійні або ланцетовидні, гострі, до основи клиновидні.

Квітки жовті, на коротких квітконіжках, на кінцях гілок в густих китицях; віночок метеликовий.

На одній квітці може бути до 5 тисяч квіток. Пилок жовта, липка. В одній квітці утворюється 0,97 мг, а вся рослина продукує 4,37—4,85 грамів пилку^[2].

Плід — лінійний голий, злегка зігнутий біб. Насіння чорно-бурі, еліптичні, трохи блискучі.

Цвіте у червні—липні. Плоди дозрівають в серпні—вересні.

Поширення і екологія

Росте в Малій і Середній Азії, на Кавказі і практично на всій території Європи. На території Росії росте в європейській частині та Західній Сибіру.^[3]

Росте в сухих лісах, на їх узліссях, в борах, серед чагарників, на схилах пагорбів, переважно на вапняковій або піщаної грунті.

Рослинна сировина

Рослина містить алкалоїди (метилцитизин, цитизин та ін), флавоноїди, дубильні речовини, сапоніни тритерпенових групи, смолисті речовини і органічні кислоти, ефірну олію (0,02% на листках і 0,03—0,04 % у квітках), пігменти лютеолін і геністеїн, аскорбінову кислоту. У надземній частині є великий набір мікро- і макроелементів, особливо кальцію, калію, фосфору, марганцю, кремнію, барію.

Рослина отруйна, особливо насіння.

Господарське значення і застосування

У східному Закавказзі молоді пагони і квіткові бутони вживають в їжу. Їх бланшують, а потім маринують як каперси, яким вони не поступаються за смаком.

З квіток і листя рослини добувається яскраво-жовта фарба.

У Франції та Італії культивують як волокниста рослина для виготовлення грубої тканини типу мішковини.

Рослина може бути використана як декоративне для групових посадок і бордюрів в слабо затінених місцях.

Клінічні випробування настою із зелених частин рослини дали позитивні результати при лікуванні захворювань щитовидної залози, зокрема, при її затвердінні, гіпотиреоїдизмі. Відмічено сильне судинорозширювальну, антибактеріальну дію настою надземної частини.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжих пагонів з листям і квітками.

У народній медицині:

• надземна частина — при захворюваннях печінки, мігрені, рахіті, гіпертонічній хворобі, набряках, хворобах шкіри;
• корінь — при жовтяниці, малярії, як тонізуючий, при маткових кровотечах, як сечогінний при нефриті і набряках серцевого походження, як засіб, що сприяє виділенню з організму хлоридів, при сольовому діатезі, запорах, а також у сумішах для лікування нефриту, подагри, артриту, ревматизму.