Гінкго білоба лист сушений 500 г

Гінкго (лат. Gīnkgo) — рід листопадных голосених реліктових рослин класу гінкгових, живе викопане^[2]. Він містить цілу низку колосальних видів і тільки один сучасний вигляд гінкго дволопатевий (лат. Ginkgo bilŏba) — високе (до 40 м) дерево з розкидистою кроною й товстим (до 1 м) дулом^[2].

Назва

Перша наукова згадка про гінкго зробив Енгельберт Кемпфер в «Amoenitatum exoticarum» (1712)^[3]. Він неправильно записував його як Ginkgo, Itsjo замість Ginkjo, Itsjo. Пізніше Карл Лінній в «Mantissa plantarum II» (1771)^[4] Повторило цю помилку, і за деревом закріпилося назву гінкго.

Видовий епітет bíloba у перекладі з латинської означає «двулопатева», тому що більшість листя розділені на дві половинки.

У Японії назва дерева гінкго (яп. 銀杏) вимовляється як итё: — ця вимова з'явилася від китайського словосполучення «утинні лапки» (кит. трад. 鴨脚, упр. 鸭脚, Пін'інь yājiǎo), позаяк листя дерева схоже на його форму^[5]. Іогліфічна назва відносно насіння означає «срібний абрикос» і читається як «гінан».

посилення й екологія

Циньфошань — одна з гір Далоушаня, де гінкго живе до 2500 років^[12][13].

Першою сучасною батьківщиною гінкго дволопатевого вважали гору Тяньму (Тяньмушань), що розташована в міському окрузі Ханчжоу, що розташований недалеко від Шанхая^[14]. Проведені генетичні дослідження вказали на культурне походження цієї популяції. Передбачається, щоведські монахи висаджували дерева біля своїх храмів^[13]. Від них самосевом відбулися нові рослини, утворилася ліс, у якому спускалися китайські партизани під час Другої світової війни^[15].

Навчальні зійшлися на думці, що гінкго пережив омердіння плейстоцена на території Юньнань-Гуйчжоуського плато, детальніше — у горах Далоу (Далоушані), які здибилися на кордоні провінції Гуйчжоу і міського округу Чунцина^[16]. Там зосереджено більшість гапель, є кілька ендемічних^[13].

На Далоушані живе викопане росте в трьох типах лісу, що мають часткову флоричну схожість з плейстоценовими и пліоценовими гінкговими фоселіями південно-західний Японії^[16]:

• Гінкгові ліси, у яких панує гінкго дволопатевий;
• Змішані ліси з гінкго та кипариса плакучого;
• Складні змішані ліси з гінкго, кунінгамії, кипариса плакучого, ліквідамбара формозького і вічно зеленого дуба (Cyclobalanopsis glauca).

У всіх трьох типах лісу трапляються тис Валліха і вічнозелений вигляд лінери (Lindera megaphylla)^[17]. У гінкго лісах знайдено незвичайне дерево із сімейства маренові — Emmenopterys henryi^[16]. Ареали деяких видів мавп, наприклад тонких гульманів (лангура Франсуа), майже повністю збігалися з ареалом гінкго^[12].

Гінкго віддає перевагу долини, розсіліни між скелями та нижніми частинами гірських схилів. Землиться на виходах вапняку, оживає на тонких ґрунтах^[16]. Висотний діапазон у горах: 500-1500 м^[18]. Клімат в ареалі субтропічний, але, на відміну, наприклад, від сочинського^[16] — мусонний. Зони зимовостійкості: 3-8.

За багато мільйонів років свого існування гінкго випрацював захисні механізми від хвороб і шкідників. Стійкий до забруднення повітря^[19].

Зараз культивується здебільшого ботанічних садів^[10]. Часто повсюдно поширюється в посадках як декоративна рослина.

Біологічний опис

Ботанічна ілюстрація з книги Зібольда и Цукаріні Flora Japonica, Sectio Prima, 1870

Зверху вниз: Чоловічі колодки. Жіночі насіння на ніжках. Насіння гінкго.[10]:310

Гінкго дволопатевий — дерево заввишки до 40 м і діаметром дула до 4,5 м^[8]. Крона спочатку пірамідальна, з віком розростає.

Це листопадна рослина з унікальною для сучасних голосованих формою листя — віялоподібною дволопатевою пластинкою завширшки 5-8 см^[20], на тонкому черешке завдовжки до 10 см. Жилки з дихотомічним відведенням. Розвиваються листя або на довгих пагонах поодиночці та швидко, або на укорочених, але групами по два — чотири та повільно^[10].

Рослина дводомне, на чоловічих рослинах у сережокоподібні утворень, що складаються зі спорангіїв (колох), розвивається пилок. На жіночих рослинах на довгих ніжках розвиваються по два Насіннязаплідника. Генеративні органи розвиваються на двадцять п'ятою — тридцятом року життя дерева, тільки тоді з'являється можливість визначити його підлога — жіночий або чоловічий. Опилюються рослини вітром пізньої весни. Через кілька місяців після цього восени в запилених насіннязачатків відбувається запліднення, з них дозрівають, а потім опадають жовтуваті семена, зародыш у них розвивається вже після випадання. Насіння округле, дещо схоже на насіння абрикоса, однак мають неприємний запахом прогорокої олії (його дає олійна кислота)^[10]. З'єднана шкірка складається з трьох шарів: зовнішнього — м'ясистого, жовтувато-бурштинового кольору, середнього — твердого, з поздовжніми ребрами та внутрішнього — тонкого папероподібного^[21].

Зазвичай мають добре розвинену кореневу систему, стійкі до сильних вітрів і снігових заносів. Деякі дерева досягають віку 2500 років. Осіннье листя жовтіє та швидко випадає.

Каріотип гінкго за різними даними відповідає ди-, три- та тетраплоїдному Станом переважають тетраплоридні рослини: n=8, 4n = 32^[22].

Застосування

Відварене або смажене насіння гінкго здавна вживають у їжу в районах його вирощування та використовуються в китайської медицини^[10].

Поперечний зріз дула

Цінується в декоративному садівництві за красу крони й ажурну листя. Часто використовується як солитера у ландшафтному дизайні.

У медицині

Останнім часом гінкго став «модним» препаратом, що дедалі частіше застосовується в складі біологічно активних добавок (БАД). З огляду на нижчі вимоги ліцензування й контролю виробництва БАД, а також унаслідок браку будь-якого контролю за вживанням таких добавок поступово збільшилася й кількість зареєстрованих небажаних побічних ефектів (алергія и др.).

Екстракти гінкго білоба широко призначають для лікування низки станів, включно з проблемами з пам'яттю й концентрацією уваги, сплутаність свідомості, депресію, занепокоєння, запаморочення, шум у вухах і головний біль^[23]. Проте вважається, що доказові дані, що підтверджують ефективність гінкго під час використання його за будь-якими показаннями, немає^[24].

Так, згідно з даними кокрановського огляду 2007 року, докази того, що гінкго білоба має передбачувану та клінічно знамениту користь під час лікування людей з деменцією або когнітивними порушеннями, суперечливі та невпевнені^[23]. Кокрановський мета-анализ, опублікований 2009 року та містить 36 досліджень, показав, що в результатах немає переконливих доказів клінічно значущих ефектів гінкго білоба під час лікування деменції та когнітивних порушень^[24]. Ряд даних показує (зокрема Ginkgo Evaluation of Memory (GEM) — найбільше клінічне випробування, що коли-небудь оцінювало вплив гінкго на виникнення деменції^[25]), що екстракт гінкго білоба є неефективним щодо зниження ризику загальної захворюваності деменцією й ризику захворюваності хворобою Альцгеймера^[25][26]. Є дані систематичного огляду та мета-аналізу, опубліковані 2012 року, згідно з якими гінкго білоба не робить сприятливого впливу на когнітивні функції у здорових людей^[24].

Згідно з третім консенсусним заявленням Британської асоціації психофармакології (2017 рік), до отримання додаткових доказів гінкго не може бути рекомендований ні для лікування, ні для профілактики хвороби Альцгеймера. Також у рекомендаціях Європейської федерації неврологічних наук з лікування хвороби Альцгеймера (2010) вказується, що немає достатніх доказів підтримання використання гінкго для первинної профілактики деменції і що гінкго не треба використовувати для лікування пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями. Крім того, у цих рекомендаціях вказується, що дані про ефективність гінкго під час лікування або профілактики хвороби Альцгеймера суперечливі^[24].

Однак є дані та на користь ефективності гінкго білоба у разі когнітивних порушень і деменції зокрема^[27], зокрема під час хвороби Альцгеймера^[28]. Крім того, гінкго білоба може мати нейропротекторний потенціал у разі захворювань сітківки, проте в цій галузі необхідно більше досліджень^[29]. Деякі експерименти на тваринах дають можливість допустити, що екстракт листя гінкго знижує ризик раку порожнини рота, шлунка и колоректального раку^[24].

Немає даних, що підтверджують захисну дію гінкго білоба у разі серцево-судинних захворювань и інсульту. Гінкго не знижує тиск у пацієнтів з артеріальної гіпертензії і нормантинзією. Його корисність у разі перемежуваної хромоти, великому депресивному розладі, симптомах менопаузи, при мігрені, при тинітусе, а також для профілактики гострої гірської хвороби не доведена^[24].

Продукт «Ginkgo biloba», екстрагований із зеленого листя гінкго, не отримав схвалення з боку американського регулятора Керування з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA) для застосування його у разі будь-якого захворювання^[30].

Застосування будь-яких препаратів гінкго (включно з БАДы) під час вагітності та грудного вигодовування протипоказано.

Сорту

У культурі є кілька десятків сортів, що вирізняються формою крони, листя й особливостями вітрівління^[31], например:

• 'Chris’ Dwarf' (syn.: 'Chris s Dwarf', 'Munchkin'). Карликова дрібнолиста форма.
• 'Fastigiata Blagon'. Французький сорт із конічною кроною. Листя зелене, восени жовте. Росте порівняно повільно, приріст 30—40 см на рік. Дорослі екземпляри можуть перевищувати 10 м, за ширини 2-3 м. Зони морозостійкості: от 3^[32].

Дерево гінкго у квітні, червні, жовтні та листопаді.
Шенбрун, Відень, Австрія

• 

  Дерево гінкго восени на цвинтарі Пресвітіанської Церкви в Юінгу (Ewing), штат Нью-Джерсі