Аніс плоди (сіма), 500 г

Аніс^[2]або Бедренець анісовий^[3]або Аніс звичайний^[3] (лат. Pimpinélla anísum), — однорічне трав'янисте рослина, пряність; вид роду Стегна (Pimpinella) сімейства Парасолька (Apiaceae).

посилення й екологія

Батьківщина з точністю невідома, імовірно — Середземномор'я або Близький Схід. Деякі автори (Декандоль, Калестані та ін.) передком, що диктує, вважають Anisum creticum Calest.^[4] = Pimpinella cretica Poir.

Розводиться для отримання насіння у всьому Південної Європи, у Малої Азії, Мексике и Єгипті. В Росії аніс звичайний росте як культурна рослина на великих площах переважно в Лійковий, Біломовною, Курській зоніу менших розмірах — в Червонодарському краї.

Ботанічна ілюстрація з книги Köhler’s Medizinal-Pflanzen, 1887

Біологічний опис

Однорічна, тонко та коротко відстойно-овушена рослина. Корень тонкий, веретеноподібний, стрижневий. Стебель заввишки до 60 см, прямостійкий, округлий, борозчастий, у верхній частині гілки.

Прикореневі та нижні стебел листя довгочерешкові, округло-почкові, суцільні, надрізано-зубчасті або лопатні, або з трьох округло-серцеподібних листочків, два на коротких, кінцевий на довшому черешочку. Середнє листя зі зворотно-кліноподібним, часто дволопатевим бічними листочками та трилопатевим кінцевим, довгочеревним. Верхние — сидяча на вузькому влагалище, двічі- або тричіперисті з лінійно-ланцетоподібними часточками; найпередовіші три-п'ятироздільні або цілісні.

Квітки дрібні, п'ятичленні, невзорні, зібрані на кінцях гілок у складні парасольки 2,5—6 см у поперечнику, з 7-15 коротко-розсіяно-завушеними променями. Обірка немає або вона однолична, листочки обгорточки ниткові, серед одного — декількох. Лепестки білі, завдовжки майже 1,5 мм, на краях вісяні та на спинці коротко-щітино-завушені, із загнутою всередину верхівкою, зовні занушені. Тичинок п'ять; пестик з нижньою двогнізною зав'язю і двома стовпчиками. Квітить у червні-іулі.

Плод зеленувато-сірий двосем'яний, широко-серцеподібно-яйцеподібний, яйцеподібний або зворотно-грушеподібний, коричнево-сірий, завдовжки 3-5 мм, дещо стиснений із боків, зі спинними ребрами, що слабо виступають. Плоди з приємним запахом і солодкувато-пряним смаком. Напівплідики з п'ятьма реберцями, двома секреторними канальцями на плоскій і численними дрібними канальцями на опуклій стороні. Вага 1000 «сем'ян» (напівплідників) 2-3,6 г^[5]. Плодоносить у 112.

Заготівка

Для лікувальних цілей використовуються плоди анісу (фармацевтичне найменування — лат. Fructus Anisi vulgaris). Їх заготовляють під час дозрівання, коли плоди перших парасольок поперлили, а плоди інших парасольок ще зелені. Зрізані рослини зв'язують у снопіки та сушать під навісами. Після сушіння їх обмолюють і на віялках відокремлюють плоди від домішок.

Хімічний склад

Сухі плоди містять 1,2—3,5 % (іноді 6 %) ефірної олії, 16-28 % жирної олії, до 19 % білкових речовин, а також сахара́ и органічні кислоти.

Головні компоненти ефірної олії — анетол (80—90 %) и метилхавікол (10 %), крім того, олія містить анісовий альдегід, анісовий кетон, анісовий спирт, анісову кислоту, α-фелландрен, α-пинен, дипентен, камфен, ацетальдегід, аніскетон. Ефірну олію отримують перегонкою паром плодів анісу.

Фармакологічні властивості

Препарати з анісу мають протизапальний, антисептичну, спазмолітичним, анестезувальним и вітрогонним властивості, діють як проносний. Плоди анісу та його препарати підсилюють функцію залізнистого апарату бронхів и кишечника, підвищують секреторну функцію шлунково-кишкового трактузменшують спазми гладкої мускулатури кишечника. Підвищують секрецію молочних залоз і стимулюють моторну функцію матки. Малотоксичні.