Синюха блакитна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Синюха блакитна

Синю́ха блаки́тна, синюха голуба, синюха звичайна^[1] (Polemonium caeruleum) — рослина родини синюхових (Polemoniaceae).

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло високе, до 1 м заввишки, самотнє. Листки чергові: нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарнопірчасті, які складаються з 17—21 продовгувато-яйцеподібних загострених листочків.

Квітки великі, п'ятироздільні, зібрані в китицю. Привабливого блакитного, іноді білястого кольору, хоча трапляються й зовсім білі. Нектарники розміщені з внутрішнього боку в основі пелюсток. Цвіте рослина на другому році життя, з кінця травня по липень. Виділяє багато нектару і пилку. Через гарний колір квітів, тривале цвітіння та лікарські властивості можна вирощувати у квітниках.^[2]

Кореневища товсті, корені надто густі, ниткоподібні, жовто-бурого кольору, іноді білуваті.

Цвіте в другій половині літа синіми або ліловими квітами.

Росте синюха блакитна на лісових галявинах, вологих луках, по берегах річок, стариць, у долинах. Поширена на Поліссі та в Лісостепу. Уведена у культуру. Отруйна для худоби.

Сировина

Для медичного застосування використовують стебла, квітки й листя (збирають під час цвітіння), а також кореневища з коренями рослини, які викопують або рано навесні або пізно восени. Їх ретельно миють холодною водою, подрібнюють і сушать у теплих просторих приміщеннях, які добре провітрюються. Зберігають у щільній паперовій тарі.

Синюха — потужне рослинне заспокійливе. Росте на лісових галявинах, берегах річок, вкритих лісом схилах гір та серед чагарників.

Хімічний склад

У кореневищах і коренях синюхи блакитної знайдені тритерпенові сапоніни (20—30 %), смола (1,28 %), органічні кислоти, жирні та леткі олії, ліпіди, білки, крохмаль.

Дія, застосування

Відхаркувальна, седативна, гіпохолестеринемічна, протисудомна. Препарати синюхи блакитної застосовують для лікування гострих та хронічних запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, туберкульозу, при нервово-психічних потрясіннях; загальному атеросклерозі, а також кардіо- та церебросклерозах, епілепсії, тетанії, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки.

Медичне застосування

Синюха застосовується при захворюваннях верхніх дихальних шляхів як відхаркувальний засіб, а також як заспокійливе при різного роду нервових і психічних захворюваннях. Це найефективніший фітотерапевтичний засіб при безсонні. Корінь цієї рослини викопують у вересні.

Протипоказана синюха при підвищеному згортанні крові.

Настій синюхи

Готування: залити 6—8 г здрібнених корінь рослини 1 склянкою окропу, настояти 2 години.
Застосування: пити по 1 ст. ложці 3—5 разів у день після їжі.

Відвар синюхи

Готування: залити 3—6 г коріння 1 склянкою гарячої води, кип'ятити 20—30 хвилин.
Застосування: пити по 1 ст. ложці 3—5 разів у день після їжі.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Джерела

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)

Посилання

• Синюха голуба // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 396. — ISBN 5-88500-055-7.
• СИНЮХА //Фармацевтична енциклопедія
• Товстуха Євген Фітоетнологія українців
• Синюха блакитна: інформація на сайті GRIN(англ.)

Примітки

1. ↑ Polemonium caeruleum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
2. ↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 406.