Аронія ягода (горобина чорноплідна) сушена, 500 г

Аронія чорноплідна, або Чорноплідна горобина (лат. Arónia melanocárpa) — плодове дерево або чагарник, вид роду Аронія сімейства Рожеві. Аронію чорноплідну вирощують як харчову, декоративний і лікарський чагарник.^[3]

Родова назва походить від грец. ἄρος — допомога, користь; видовий епітет утворено з двох слів: грец. μέλᾱς (нар. μέλᾰνος) — чорний і καρπός — плід^[4]. Російська назва чорноплідна горобина походить від кольору плодів та ідентичності плодів аронії чорноплідної та горобини звичайної, близькими родичами останні не є (різні роди, що входять в одне сімейство Рожеві).

Ботанічний опис

Квітки аронії чорноплідної

Аронія чорноплідна — сильноветвящийся чагарник, заввишки до 2,5—3 метрів, в своєму природному ареалі (схід Північної Америки) зазвичай досягає 0,5—2 м, рідко 4 метри у висоту. У молодому віці крона стисла, компактна; в зрілому — стає розлогою і досягає 1,5—2 метрів в діаметрі. Однорічні пагони червоно-бурі, потім темно-сірі^[5].

Листя 2,5—7 × 2,5—3,5 див Починаючи з другої половини вересня листя забарвлюється в червоно-пурпурні тони^[6].

Квітки двостатеві, невеликі, з подвійною оцвітиною, з п'ятьма вільними пелюстками, білі або злегка рожеві, зібрані в щільні суцвіття у вигляді складних щитків діаметром 5-6 див. У квітці 18-20 тичинок^[5]. Цвітіння починається у другій половині травня — на початку червня; в залежності від погодних умов цвітіння триває 12 — 16 днів. Пиляки мають пурпурову забарвлення і злегка підносяться над приймочками. Цвіте в кінці весни — початку літа після облиственіння протягом 10-14 днів^[5].

Пилкові зерна трехбороздно-порові, рідше четырехбороздно-порові, кулясто-сплющеної форми. В контурі з полюса округло-трикутні з прямими або випуклими сторонами, з екватора — еліптичні. Борозни шириною до 10 мкм, з нерівними краями, з загостреними або притуплені кінцями, майже сходилися біля полюсів; мембрана борозен зерниста. Пори овальні, поздовжньо витягнуті, з рівними або округло-зубчастими краями. Довжина пір 10-13, ширина 9-10 мкм; мембрана пір гладка або рідше дрібнозерниста. Текстура в екваторіальній зоні звивисто-горбкувата, переходить до полюсів в мелкобугорчатую. Колір пилку світло-жовтий^[5].

Плоди кулясті, рідше здавлено-округлі, чорні або чорно-пурпурні, блискучі, з сизуватим нальотом, 6-8 мм в діаметрі, їстівні, кислувато-солодкого смаку з в'яжучим терпкуватим засмаком. Вага одного плоду 0,6—1,5 грама. У виведених сортів плоди більші. Плоди дозрівають в серпні, вересні^[7].

Аронія — порода зимостійка, світлолюбна. В увазі близько розташованих до поверхні землі коріння, рослина вимоглива до вологи. Коренева система сильно розвинена і поширена в зоні крони куща.

Батьківщина аронії чорноплідної — східна частина Північної Америки. І. в. Мічурін вперше звернув увагу на цю рослину і рекомендував його для північного плодівництва. У його честь був названий один із сортів аронії чорноплідної (Аронія Мічуріна). Пізніше аронія чорноплідна була передана на Алтайську плодово-ягідну станцію в Гірничо-Алтайську. Тут вчені провели велику роботу по пропаганді цієї нової для садівництва культури, так і з широкого впровадження у промислове виробництво країни.

Збір і підготовка

Лекарственным сырьём являются свежие плоды — лат. Fructus Aroniae melanocarpae recens. Сбор проводят в сентябре — первой половине октября. Очищенные от веток, листьев и плодоножек плоды упаковывают в корзины или деревянные ящики. Срок хранения в прохладном месте не более 3 дней, а при температуре не выше 5 °C — 2 месяца. Сушку плодов проводят при температуре не выше 60 °C.

Химический состав

Плоди містять до 10 % цукрів (в основному глюкозу і фруктозу) і спирт сорбіт, солодкий на смак і здатний замінити цукор для хворих діабетом; багаті вітаміном P (в середньому 2 000 мг%, є повідомлення навіть про 6 500 мг%). З інших вітамінів в аронії присутні каротин (провітамін вітаміну А), вітаміни С (до 100 мг%), Е, РР, а також вітаміни групи В. Сумарний вміст антоціановий пігментів у зрілих плодах доходить до 6,4 %.

Аронія відрізняється великим набором мікроелементів — в ній є бор, фтор, йодисті сполуки (6-10 мкг на 100 г свіжих плодів), залізо, мідь, марганець, молібден. Загальна кислотність плодів у перерахунку на яблучну кислоту не перевищує 1,3 %. Вони містять пектинові і дубильні речовини, що надають їм терпкість, і глікозид амігдалін.

Фармакологічні властивості

Свіжі плоди використовують в якості вітамінного засобу та при гіпертонічній хворобі I і II стадій^[12]. В якості допоміжного засобу застосовується при ревматизмі, кору, висипному тифі, скарлатині, алергічних реакціях тощо Сік сприяє зміцненню стінок кровоносних судин. У листі містяться речовини, що поліпшують роботу печінки, утворення і відтік жовчі.^[13]

Застосування

Аркуш. Осіння забарвлення

В культуре встречается редко, а иногда даже уничтожается как трудно искореняемый сорняк. Съедобную аронию, как крупноплодную плодовую культуру, впервые стал выращивать Иван Владимирович Мичурин. В результате многочисленных опытов он получил новое растение с более крупными съедобными плодами и иным^{[каким?]} набором хромосом, которое, таким образом, уже не было аронией черноплодной^[14]. В культуре в России обычно выращивают сорта 2—4 метра высотой.

В профилактических и лечебных целях используются не только свежие, замороженные и сушёные плоды, но и продукты переработки, имеющие лучшие вкусовые качества: варенье, джем, желе, цукаты, компот, вино.

Плоды аронии черноплодной обладают антиоксидантными свойствами. Употребление их в пищу способствует лучшей терморегуляции у людей (женщин) «холодного» телосложения, эффект связан с регуляцией норадреналина^[15]. Сок растения может применяться для снижения проявлений целлюлита («апельсиновой кожи»)^[16].

Цветки образуют пыльцу и выделяют нектар, хорошо посещаются пчёлами^[5]. Продуктивность нектара составляет от 81 до 161 кг/га. За период цветения продуктивность нектара изменяется в незначительных величинах^[17].