Чіа біла, або Шавлія іспанська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чіа.

Запит «Чіа (рослина)» перенаправляє сюди; див. також Чіа.

Шавлія іспанська
Шавлія іспанська (Salvia hispanica)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Губоцвіті (Lamiales)
Родина:	Глухокропивові (Lamiaceae)
Рід:	Шавлія (Salvia)
Вид:	S. hispanica
Біноміальна назва
Salvia hispanica

Чіа біла, або Шавлія іспанська (Salvia hispanica) — рослина родини глухокропивові, вид роду шавлія. Насіння чіа традиційно вживається у їжу жителями деяких країн Латинської Америки (особливо Мексики), а також на південному заході США. У кулінарії також використовується близькоспоріднений вид чіа колумбійська.

Поширення та екологія

Батьківщина рослини — Центральна та Південна Мексика, а також Гватемала, де вона росте на висотах 1800—2600 м над рівнем моря. На даний час чіа культивується також у багатьох країнах Південної Америки та в Австралії.

Біологічний опис

Однорічна трав'яниста рослина висотою до 1 м. Листя супротивне 4—8 см довжиною і 3—5 см шириною. Цвіт білий або багровий. Насіння дрібне овальне, діаметром, зазвичай, близько 1 мм. Буває коричневого, сірого, чорного або білого кольору, поверхня вкрита рельєфним рисунком.

Харчова цінність та використання

Насіння чіа

Цвіт

Насіння чіа містить 20 % білків, 34 % жирів, 25 % харчових волокон, а також значну кількість антиоксидантів. Особливо багате ліноленовою та іншими ненасиченими жирними кислотами.

Борошно із підсмаженого насіння іде на приготування поживних напоїв. Толокно із нього, змішане з водою й перцем, довго зберігається, дуже поживне і добре втамовує голод. Олія із насіння швидко сохне і використовується для виготовлення фарб.

Останнім часом насіння чіа здобуло популярність серед вегетаріанців США як відмінне джерело рослинного кальцію: 100 г містить 631 мг кальцію, тобто вдвічі більше, ніж склянка молока^[1]. Насіння багате й на інші мікроелементи. У 2005 році Європейський союз, де ця рослина відома набагато менше, визнав чіа перспективним видом їжі^[2].

Історія

Кодекс Мендоса свідчить, що чіа була однією з найважливіших культур ацтеків^[3]. Єзуїтські літописці стверджували, що ця рослина займала у їхньому раціоні третє місце після кукурудзи та бобів, випереджуючи амарант.

У своєму фундаментальному творі «Загальна історія справ Нової Іспанії» (1547—77) Бернардіно де Саагун, спираючись на свідчення ацтеків про властивості рослин, навів цінні відомості про чіа (чіен):

Чіен. Вже говорилось про форму її листя, її насінні та різних речах, котрі додають до неї, щоб зробити корисною. Увесь світ знає, як робиться атолле, і що до нього додається смажений маїс. Використовують тільки це її насіння. Воно називається ціен. ЇЇ листя непридатне. І це |насіння під назвою чіен| — смачно… Корінь цієї трави зелений і жовтуватий. Подрібнений з коренем білої верби, що називається кецальуешотль, роблять разом з ним атоле, і він корисний для тих, хто плюється кров'ю і у кого неперервний кашель, що виходить із грудей. Також за допомогою цього лікується старий кашель та такий що триває багато днів. Разом з тим, він хороший для тих, у кого гнійний пронос, Випиваючи його два чи три рази. Чіен сіют. Вона дає урожай кожен рік. Сім'я у незрілої трави молотиться, і добувають сік, витискаючи і випиваючи його натщесерце, очищують груди, а перемішаний з атулем перед їдою, він призводить до того самого |результату|. Сік цього чіана подібний олії льняного насіння в Кастилії, котрим художники надають |картинам| блиск^[4]…

Примітки

1. ↑ Show Foods
2. ↑ http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2009:294:0014:0015:EN:PDF
3. ↑ http://kuprienko.info/codice-mendoza/ Кодекс Мендоса
4. ↑ Саагун, 2013, с. 151.

Література

• Бернардіно де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек) — ISBN 978-617-7085-07-1.
• Букасов С. М. Возделываемые растения Мексики, Гватемалы и Колумбии. — Всесоюзный институт растениеводства ВАСХНИЛ, 1930. — С. 332-334.