Перстач білий (П'ятипал) трава, 500 г

Перстач білий (лат. Potentilla alba) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Перстач (Potentilla) сімейства Рожеві (Rosaceae).

Незважаючи на відсутність досліджень клінічної ефективності,^[2] продовжує застосовуватися в альтернативній медицині в якості лікарської рослини.

Багаторічна трав'яниста рослина 8-25 см заввишки.

Кореневище товсте, маловетвистое, луската.

Стебла тонкі, короткі, не довше кореневих листя, висхідні, малооблиственные, майже від основи розгалужені, двох—п'яти-квіткові, одягнені, як і черешки листків, квітконіжки та чашечки, притиснутими, шовковистими волосками.

Кореневі листя на довгих черешках, пятерные, дуже рідко з домішкою трійчастого; прилистки їх великі, темно-бурі, з ланцетними, гострими вушками. Стеблові листя в числі 1-2, сильно редуковані, з маленькими яйцевидно-ланцетними прилистками. Листочки кореневих листя довгасто-ланцетні, клиновидно звужується до основи, на верхівці з нечисленними, гострими прилеглими зубчиками, зверху голі, знизу і по краю шовковисто-притиснуто-волосисті.

Квітки на довгих квітконіжках, досить великі; зовнішні чашолистки лінійно-ланцетні, коротше внутрішніх, останні яйцевидно-ланцетні; пелюстки широко-оберненояйцевидні, довші за чашолистки, виїмчасті, білі. Тичинок 20, нитки їх дуже тонкі, голі, пильовики довгасті. Цвіте в травні — червні.

Сім'янки яйцевидні, при основі волосисті. Стовпчик майже верхівковий, удвічі довше сім'янки, з мало потовщеним приймочкою.

Поширення

Перстач білий росте в Європі. Ареал простягається від Центральної Європи до Волги. Північна межа відповідає північ Німеччини. Цей вид відсутня в лісах Скандинавії, Фінляндії і на Британських островах. Західна межа проходить через Вогези і Арденни. На півдні — через північну частину Італії, Югославії, Болгарії по Україні, далі до середньої течії Волги.

Росте на різних ґрунтах від сухих до вологих, бідних поживними речовинами, піщаних і глинистих. Віддає перевагу світлим, особливо дубові і соснові ліси, переліски, галявини і луки, трав'янисті схили і чагарники.

Цей вид перстачу вже з XIX століття стає все більш рідкісним внаслідок інтенсифікації сільського і лісового господарства.

Хімічний склад

Перстач білий містить елементарний йод і аніон йодистою кислоти в невизначеної концентрації.^[3] Крім того, в результаті досліджень, проведених в НДІ неорганічної хімії РАН (р. Новосибірськ) встановлено, що Перстач біла містить мікро - та макроелементи. Аналіз окремих зразків, зібраних у фазі цвітіння показав підвищений вміст елементів Si, Al, Zn, Mn^[3].

За даними радянських авторів, в народній медицині сировина перстачу білого застосовують з XVIII століття для лікування^{[уточнити]} захворювань щитовидної залози, зокрема, при тиреотоксикозі, різних формах зоба, гіперплазії щитовидної залози, еутиреоїдному стані щитовидної залози^[4][5]. При цьому в якості сировини використовується підземна частина — кореневище з коренями, які заготовляють восени після відмирання надземної маси). Надземна частина перстачу білої тиреотропного активністю не володіє^[6]

Рослина стає придатним для заготовляння сировини на третій — четвертий рік вегетації^[3]; в цей час концентрація діючої речовини альбинина досягає максимального рівня^[7].

В народній медицині відвар трави перстачу білої застосовують також для лікування опущення матки. Перстач біла проявляє також антибактеріальну активність, тому її застосовують при колітах, ентероколітах, дизентерії та інших шлунково-кишкових захворюваннях. Перстач білий рекомендується фітотерапевтами^[ким?] для профілактики і лікування захворювань печінки, серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту, зокрема, виразки, а також як антисептичний і ранозагоювальний засіб^[3]. Порошок з сухої трави перстачу білого використовують для загоєння наривів, фурункулів, карбункулів, абсцесів^[8].

Застосування перстачу білого при захворюваннях не вивчалося відповідно до критеріїв доказової медицини, відсутні які-небудь клінічні випробування, що зв'язують її прийом з позитивними ефектами для здоров'я^[2].